Ave Caesar, сліпучий серпне,

Августійшнй владарю літ!

Солодощ пізніх овочів терпне,

Сяйво твоє все більш нестерпне

Для майже осліпленої землі.

Ave Caesar, ще день твій сяє

В колонаді гаїв, на форумі нив,

Рим твій бездонна блакить просякає,

Він в ній розчиняється і заникає.

І видивом легким вливається в спів.

Ave Caesar; застиг на троні,

Ти — вже статуя, мармур, міт,

І тільки сонце грає в короні,

І тільки блакиттю посріблено скроні,

Спалені вітром літ.